Ітигілов Олександр Атайович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Ітигілов .
Олекса́ндр Ата́йович Ітигі́лов (6 серпня 1944 , с. Петропавлівка , Бурятська АРСР , РРФСР , СРСР — 25 червня 1990 , Київ , УРСР , СРСР ) — радянський і український кінооператор , кінорежисер , сценарист. Лауреат премії імені Ленінського комсомолу (1974 ). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988 ).
Місце поховання Олександра Ітигілова Народився 1944 року в селі Петропавловці Бурятської АРСР в родині службовців. В 1967 році закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії , в 1978 році — Вищі режисерські курси (майстерня Гліба Панфілова ).
Працював на кіностудії «Білорусьфільм» , в 1967 –1969 роках — на Пермському телебаченні, в 1970 –1990 роках — оператором і режисером Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка .
Жив у Києві. Помер 25 червня 1990 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33)[ 1]
Сім'я:
«Іду до тебе …» (1971)«Як гартувалась сталь» (1973, т/ф, 6 с, Премія Ленінського комсомолу, 1974, Головний приз і Приз ЦК ЛКСМ Грузії VI Всесоюзного фестивалю телефільмів, Тбілісі, 1975, Приз телебачення НДР «Золота лаврова гілка», 1974 )«Каштанка» (1975, т/ф, реж. Р. Балаян )«Театр невідомого актора» (1976)«Продається ведмежа шкура» (1980, т/ф, у співавт. з Е. Тімліним )«Це ми, Господи!..» (1990, т/ф, у співавт. з С. Рябцем )
«Зустріч» (1980, к/м , з кіноальманаху «Молодість». Випуск 3-й ) — картина удостоєна Головного призу МКФ короткометражних фільмів у Ліллі —80 [ 3] «Продається ведмежа шкура» (1980, т/ф, також автор сценарію )«Побачення» (1982)«Якщо можеш, прости...» (1984)«Звинувачується весілля» (1986)«Смиренний цвинтар» (1989, за повістю С. Каледіна . На кінофестивалі акторів радянського кіно «Сузір'я» (Тверь, Росія, 1990) — приз В. Гостюхіну «За найкращу чоловічу роль» )«Це ми, Господи!..» (1990, за повістю К. Воробйова , т/ф. Також співавт. сценар. з В. Залотухою )
