Павелич народився в Загребі. Був сином політика і стоматолога Анте Павелича, який відіграв значну роль у створенні Югославського королівства в 1918 році, а також був спікером у югославському Сенаті в 1932 році[3]. В сім'ї було шестеро дітей — брати Тоні, Лоло, Нікола, Радован, а також сестра Неда.
Іван з дитинства демонстрував хороші спортивні результати. В 16 років потрапив до складу збірної з плавання, що брала участь в Олімпійських іграх 1924 року. Виступав у змаганнях на 200 м брасом і посів 6 місце у своєму запливі[4].
Був членом національної збірної з тенісу, з якою виступав на міжнародних змаганнях в Індії, Єгипті і Пакистані[3].
Виступав у складі загребського футбольного клубу «Конкордія». Грав переважно на позиціях лівого напівсереднього або лівого крайнього нападника. В 1930 році виграв з командою перший в її історії титул чемпіона Югославії, а також став найкращим бомбардиром змагань. Для потрапляння до фінального турніру клуб посів друге місце у чемпіонаті Загреба, а потім у кваліфікації переміг «Ілірію» з Любляни з рахунками 6:1 і 6:0. Вже в кваліфікації Павелич продемовстрував спої бомбардирські якості, забивши в кожному з матчів по три голи[5]. У фінальному турнірі виступало 6 команд. Перед останнім десятим туром чотири клуби зберігали шанси на титул, причому «Конкордія» була лідером, на одне очко випереджаючи БСК, «Хайдук» і «Югославію». Двоє останніх зіграли між собою внічию 1:1. «Конкордія» дома приймала БСК і здобула перемогу з рахунком 4:2, а Павелич забив 2 голи у першому таймі[6]. За грою спостерігало 15 000 глядачів, які після свистка винесли гравців клубу з поля на своїх плечах, а на вулицях міста відбувались довгі гуляння з нагоди першого в історії клубу чемпіонства[7]. На рахунку 10 матчів у фінальному турнірі і два в кваліфікації[8]. Іван хоча б один раз забивав у ворота кожного з суперників по фінальному турніру і з десятьма голами став найкращим бомбардиром змагань разом з нападником БСКБлагоє Мар'яновичем[9]. Разом з Іваном у команді виступало два брати — Нікола і Радован[2].
В 1931 році був запрошений до складу «Хайдука» для участі у турне Південною Америкою[2]. Зіграв у складі «Хайдука» 6 товариських матчів і забив 1 гол[10].
Павелич закінчив Загребський університет і отримав ступінь доктора юридичних наук після ще двох років навчання. Два роки працював в судах після чого відкрив приватну практику в Загребі[3]. Вільно володів п'ятьма мовами та мав змогу залучити клієнтів з Австрії, Франції, Італії та Швейцарії. Після окупації Югославії Німеччиною, пробрався до Швейцарії, куди прибув 27 січня 1943 року[3]. У Швейцарії познайомився з майбутньою дружиною Ірен, з якою перебрався до США і одружився в 1946 році[3].
У Сполучених Штатах проживав у Нью-Йорку, а потім у Гринвічі, займався торговельним бізнесом[2][3].
Помер у 2011 році у віці 103 років.
Виступи за збірну
У 1927 році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Угорщини на позиції лівого нападника[11]. Протягом кар'єри у національній команді зіграв 5 матчів. Єдиний гол забив у ворота збірної Румунії в 1929 році.
Грав у складі збірної Загреба з футболу. Зокрема, став автором одного з голів у матчі проти збірної Відня, коли загребська команда здобула несподівану перемогу з рахунком 2:1[13].
↑Gjerde, Arild; Jeroen Heijmans; Bill Mallon; Hilary Evans (23 березня 2011). Ivo Pavelić Biography and Olympic Results. Olympics. Sports Reference.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
.svg){kind=small}
