PROFILBARU.COM

Леонтий Викторович Войтович
Леонтий Викторович Войтович
Дата рождения	16 мая 1951 или 1951
Место рождения	Еманжелинск, Челябинская область, РСФСР, СССР;
Дата смерти	7 февраля 2023
Страна	СССР; Украина;
Род деятельности	научный сотрудник, историк
Научная сфера	история
Место работы	Институт украиноведения имени И. Крипьякевича НАН Украины[вд]; Львовский национальный университет имени Ивана Франко;
Альма-матер	Национальный университет «Львовская политехника»;
Учёная степень	доктор исторических наук
Научный руководитель	Ярослав Дмитриевич Исаевич
Награды и премии	; Mykhailo Hrushevskyi Award[вд]
	Медиафайлы на Викискладе

Лео́нтий Ви́кторович Войто́вич (16 мая 1951 или 1951^[1], Еманжелинск, Челябинская область — 7 февраля 2023) — украинский историк-медиевист; доктор исторических наук (2001); старший научный сотрудник отдела истории средних веков Института украиноведения имени Ивана Крипякевича НАН Украины; заведующий кафедрой истории средних веков и византинистики Львовского национального университета имени Ивана Франко. Лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники.

Биография

В 1972 году окончил механико-машиностроительный факультет Львовского политехнического института. Работал в Береговском филиале Всесоюзного института ремонта и эксплуатации машинно-тракторного парка (на должностях от конструктора III категории до ведущего конструктора и заведующего сектором), главным механиком и главным инженером Береговского мебельного комбината, первым заместителем председателя Николаевской районной государственной администрации и заместителем председателя Николаевского районного совета Львовской области.

Историческими исследованиями занимается с 1981 года под руководством доктора исторических наук Ярослава Исаевича.

В 1994 году защитил кандидатскую диссертацию «Удельные княжества Рюриковичей и Гедиминовичей в XII—XVI веках» (научный руководитель Ярослав Исаевич).

С 1995 года — старший научный сотрудник отдела истории средних веков Института украиноведения имени Ивана Крипякевича НАН Украины (по совместительству).

В 2001 году защитил докторскую диссертацию «Княжеские династии Восточной Европы (конец IX — начало XVI века): состав, общественная и политическая роль» (научный консультант Ярослав Исаевич).

Сфера научных интересов: генеалогия правящих династий, политическая и военная история Центральной и Восточной Европы в средние века.

Автор 8 монографий и более 240 статей и рецензий.

Умер 7 февраля 2023 года^[2].

Награды

Государственная премия Украины в области науки и техники (8 декабря 2015 года) — за работу «История украинской культуры» в пяти томах (в девяти книгах) (в составе коллектива)^[3]
Отличия Президента Украины — юбилейная медаль «20 лет независимости Украины» (27 января 2012 шлда) — за весомые личные заслуги в государствообразующей, социально-экономической, культурно-образовательной деятельности, добросовестное и безупречное служение Украинскому народу и по случаю Дня Соборности и Свободы Украины^[4]
Лауреат премии имени Михаила Грушевского Президиума НАН Украины (2002).

Труды

Генеалогія династії Рюриковичів. — К., 1990.
Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. — К., 1992.
Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII—XVI ст. — Львів, 1996.
Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. — 649 с. ISBN 966-02-1683-1.
Нащадки Чингізхана: Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. — Львів, 2004.
Княжа доба на Русі: портрети еліти. — Біла Церква, 2006.
Кордони Галицько-Волинської держави: проблеми та дискусії // Записки НТШ. — Т. 252. — 2006.
Правлячі династії Європи. — Біла Церква, 2008 (у співавт.).
Формування кримськотатарського народу: вступ до етногенезу. — Біла Церква, 2009.
Історія українського козацтва. Нариси у 2 т. — Вид. 2. — Т. 1. — К., 2009. — 800 с. (у співавторстві).
Medium aevum: Середні віки / За ред. Л.Войтовича. Підручник для історичних спеціальностей ВУЗів. — Львів, 2010. — 502 с. (у співавторстві).
Історія Візантії: Вступ до візантиністки / За ред. С. Б. Сорочана і Л. В. Войтовича. — Львів, 2011. — 880 с. (у співавторстві).
Галицько-волинські етюди. — Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2011. — 480 с.

Примечания

↑ ¹ ² Deutsche Nationalbibliothek Record #121253406 // Gemeinsame Normdatei (нем.) — 2012—2016.
↑ Помер відомий львівський історик Леонтій Войтович Архивная копия от 9 февраля 2023 на Wayback Machine. Zaxid.net.
↑ Указ Президента України від 8 грудня 2015 року № 686/2015 Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2014 року Архивная копия от 22 декабря 2015 на Wayback Machine
↑ Указ Президента України від 27 січня 2012 року № 27/2012 Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України» Архивная копия от 25 декабря 2015 на Wayback Machine

Литература

Львівщина і львів’яни. Енциклопедично-біографічний довідник / За ред. С. Давимуки. — Львів, 2004. — С. 62; Ісаєвич Я. Д.
Войтович Леонтій Вікторович // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопедичних дослід. НАН України. — Редкол. І. М. Дзюба (співгол.). — К.: [б. в.], 2006. — Т. 5: Вод — Гн. — 728 с. — 10 000 прим. — ISBN 966-02-3355-8.. — С. 47.
Литвин М., Пікулик Н. Праці українських істориків в Інтернеті // Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича Національної академії наук України в 2005 р. Інформаційний бюллетень. — Львів, 2006. — С. 147—151.
Литвин М., Петегирич В. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України // Енциклопедія Львова. — Т. 2. — Львів, 2008. — С. 559—560.
Козловський С., Зубашевський Н. Бібліографія Леонтія Войтовича 1975—2010 / Сергій Козловський, Назарій Зубашевський // Actes testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича / Відпов. редактор Микола Литвин. — Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник наукових праць. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 30—54.
Козловський С. Наукові праці Леонтія Войтовича / Сергій Козловський // Войтович Л. В. Галицько-волинські етюди. — Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2011. — С. 431—447.
Козловський С. Література про вченого / Сергій Козловський // Войтович Л. В. Галицько-волинські етюди. — Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2011. — С. 447—449.
Соляр I., Волощук М., Батрак Л., Кащук О., Козловський С., Овсінський Ю., Файда О. Войтович Леонтій Вікторович (укр.) // Український історичний журнал. — 2023. — № 2 (569). — С. 236—244.

Ссылки

Леонтій Войтович. Сайт Миколаїв над Дністром
Войтович Леонтій Вікторович (недоступная ссылка) // Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України.
Праці Л. Войтовича на «Чтиві»
Леонтій Войтович. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. — 649 с. ISBN 966-02-1683-1.
Леонтій Войтович. Галицько-волинські етюди.. — Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2011. — 480 с.

[_532c95c193baf7ad-1] ¹ ² Deutsche Nationalbibliothek Record #121253406 // Gemeinsame Normdatei (нем.) — 2012—2016.

[2] Помер відомий львівський історик Леонтій Войтович Архивная копия от 9 февраля 2023 на Wayback Machine. Zaxid.net.

[3] Указ Президента України від 8 грудня 2015 року № 686/2015 Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2014 року Архивная копия от 22 декабря 2015 на Wayback Machine

[4] Указ Президента України від 27 січня 2012 року № 27/2012 Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України» Архивная копия от 25 декабря 2015 на Wayback Machine

[1]

[2]

[3]

[4]